Нині існує гостра соціальна потреба у творчості і творчих людях. Питання, які виникають перед фахівцями, часто є несподіваними, непередбаченими жодною інструкцією, а тому вимагають оперативного вирішення і нестандартного підходу. І це не залежить від специфіки галузі. Творчі люди потрібні скрізь. У зв’язку з цим розвиток творчості і допитливості учнів як здібності до саморозвитку, застосування нових ідей є одним з найважливіших питань сучасної школи.
Вважаю, що основними напрямками моєї роботи як вчителя математики з цього питання є створення сприятливого психоемоційного мікроклімату на уроці; оптимізація пам’яті, уваги, мислення; індивідуалізація процесу навчання; добір відповідних форм, методів роботи.
Створення сприятливого психологічно-емоційного мікроклімату - це основа, на базі якої формується і розвивається творчий процес. Сприятлива для творчої роботи, допитливості, атмосфера формується у результаті поєднання кількох факторів: достатньої мотивації діяльності на кожному з етапів уроку, варіативність у виборі завдань, використання елементів технології «Створення ситуації успіху» тощо.
Роботу з мотивації навчальної діяльності, вважаю, слід починати з психологічного настрою на роботу, оскільки існує об’єктивна потреба у внутрішній готовності учнів сприйняти навчальну інформацію та діяти в ній. Для цього урок слід починаю з психологічної установки на роботу. Для мотивації навчальної діяльності на етапах цілепокладання та проектування необхідно опиратись на суб’єктний досвід учнів, поєднувати зміст навчального матеріалу з явищами життя, доводити необхідність засвоєння матеріалу для майбутнього. Роботу учнів на етапі виконання плану діяльності варто мотивувати шляхом використання різних форм та методів роботи. При цьому основним мотивом діяльності є включення учнів у цікаву, незвичайну діяльність.
Створення «ситуації успіху» під час роботи в класі можна забезпечити варіативністю у виборі виду завдання та ступеня його складності. У структуру уроку обов’язково включати групові, парні форми роботи. При цьому обов’язково звертати увагу на найменші позитивні результати, заохочувати учнів до продовження роботи.
Розвиток творчого потенціалу й допитливість учнів відбувається на базі раніше сформованих та засвоєних знань, умінь, навичок. Саме тому вважаю за необхідне здійснювати роботу з оптимізації пам’яті, уваги, мислення.
Необхідною умовою оптимізації уваги є усвідомлення учнями усієї структури діяльності на уроці: від постановки цілей і завдань діяльності, через виконання послідовності дій до аналізу результатів діяльності та рефлексії.
Необхідно звертати увагу класу на суттєві моменти шляхом використання значимих, нових, контрастних подразників (демонстрації ілюстрацій, фотографій, презентацій, використання сугестивних засобів навчання тощо). За достатнього рівня уваги відбувається краще осмислення навчальної інформації.
Багато уваги приділяю використанню цікавого, яскравого наочного матеріалу. Дієвим засобом оптимізації мислення є використання у структурі різного роду творчих завдань, опора на суб’єктний досвід учня, використання проблемно-пошукових та евристичних методів роботи.
Мислення веде за собою пам’ять, тому при якісному осмисленні навчального матеріалу доцільно звернути увагу на встановлення якомога більшої кількості змістовних зв’язків між новою інформацією і раніше засвоєною, виділення ключових понять і тез, активізацію різних видів пам’яті, згортання інформації. Ці завдання можна вирішити шляхом включення у структуру уроку таких методів роботи, як структурування навчального матеріалу, складання схем, таблиць.
Принципи індивідуалізації та диференціації у навчально-виховному процесі пов’язані причинно-наслідковими зв’язками: диференціація навчання є наслідком вивчення особистісних характеристик учнів. Звертаю увагу на типи їх темпераменту, ступінь розвитку мислення, пам’яті, замкненість чи розкутість, модальність і працюю над створенням таких умов роботи на уроці, які дозволять комфортно себе почувати усім учням.
Індивідуальні особливості учнів враховую шляхом створення динамічних груп учнів, добору завдань різного рівня складності, різних видів диференційованої допомоги.
Людина, яка виконує роботу, що приносить радість, відчуває прилив творчих сил. Працює вона тоді швидко і успішно. Розуміючи це, я використовую нетрадиційні форми проведення уроків. Щоб учням було цікаво працювати, використовую на уроках ігрові ситуації, цікаві завдань (задачі-жарти, задачі – казки, створення задач за малюнками, задачі-перевертні, задачі-лабіринти тощо). Перевага цікавих задач полягає в тому, що при їх розв’язанні виникає потреба змінювати хід думок на зворотний, що сприяє гнучкості розуму, звільненню мислення від шаблонів.
Розвиток компетентності продуктивної творчої праці у своїх учнів забезпечую виваженим вибором методів роботи на уроці.
Таким чином, оптимальне поєднанні різних форм та методів роботи, урахування психофізіологічних особливостей дітей шляхом диференціації та індивідуалізації навчання, створення мотивації до роботи на усіх етапах урок, робота над створенням позитивного психоемоційного клімату на уроці є важливими факторами у вирішені питання розвитку творчості і допитливості учнів як здібності до саморозвитку, застосування нових ідей. Цілеспрямована робота вчителя над створенням цих умов створює можливості для зростання творчого потенціалу його учнів, для формування умінь працювати продуктивно, творчо, цілеспрямовано, дозволить їм вільно орієнтуватися у нашому досить нестабільному світі, допоможе самореалізуватись та самовиразитись.
Л І Т Е Р А Т У Р А
1. Махмутов М.І. Проблемне навчання. – М.: Педагогіка, 1975.
2. Махмутов М.І. Организація проблемного навчання в школе. – М.:Педагогіка. 1977.
3. Пойа Д. Як розв’язувати задачу. – Львів, 1991.
4. Пойа Д.Математичне відкриття. – М.: Наука, 1976.
5. Столяр А.А. Педагогіка математики. – Мінськ: Вища школа, 1986.
6. Столяр А.А. Як математика розум в порядок приводить. – Мінськ:Вища школа, 1991.
7. Фридман Л.М. Турецкий Е.Н. Як навчитися розв’язувати задачі: – М.:Просвещение, 1989.
8. Хуторський А.В. Евристичне навчання: Теорія, методологія, практика. - М.: Межнародная педагогічна академія. 1998.
12. І.П. Волков, «Педагогический поиск», М.: Педагогика, 1987.
13. Кулюткин Ю.К., «Евристичні методи в структурі розв’язків», М.:Педагогіка, 1970.
14. Лезан Ф., «Розвиток математичної ініціативи», М.: Наука, 1989.
